30.04.2021 Поезія Стуса - зразок "стоїчної" поезії у світовій ліриці

Дата: 30.04.2021 08:07

Кількість переглядів: 2101

Опрацювати і законспектувати матеріал

Василь Стус «Господи, гніву пречистого...»

Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле.

Де не стоятиму — вистою.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Думою тугу розвіюю,

щоб був я завжди такий,

яким мене мати вродила

і благословила в світи.

І добре, що не зуміла

мене від біди вберегти…».

Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру й надію на безсмертя людського духу.

Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити в тяжких випробуваннях неповторності своєї долі.

Літературний рід: лірика

Вид лірики: філософська

Жанр: медитація (віршова молитва)

Віршовий розмір: дактиль

Художні засоби : епітети (гнів пречистий; мале людське життя); риторичне звертання( Господи); метафори (думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в вiки).

В основу вірша ««Господи, гніву пречистого…» покладено канон, запропонований християнським богословом VІІІ ст. Іоаном Дамаскіном  як «сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».

Ліричний герой цієї поезії – сам поет, бо він добре знав, який йому судився шлях, він передчував свою загибель і був до неї готовий. Більше того, Василь Стус самостійно обрав цей шлях, що передбачав трагічну долю.

Стоїчна й мужня поезія Василя Стуса «Господи, гніву пречистого…» стверджує впевненість героя в тому, що він зможе не зрадити своїх переконань  і навіть смерть його не страшить.  .

У вірші “Господи, гніву пречистого” автор говорить про власну силу і незламність: “Де не стоятиму — вистою”. Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність

В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу — це шлях добра й правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».

Василь Стус «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…»

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,

добро і правдо віку. Через сто

зневір. Моя душа, запрагла неба,

в буремнім леті держить путь на стовп

високого вогню, що осіянний

одним твоїм бажанням. Аж туди,

де не лягали ще людські сліди,

з щовба на щовб, аж поза смертні грані

людських дерзань, за чорну порожнечу,

де вже нема ні щастя, ні біди.

І врочить порив: не спиняйся, йди,

То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.

Мінісловник

ПРЕДТЕ?ЧА, книжн., уроч., заст. 1. Особа, що своєю діяльністю підготувала шлях, умови для діяльності інших; попередник.

ХЛАНЬ, діал. Безодня.

ЩОВБ,  діал. Шпиль гори; прямовисна скеля.

ДЕРЗАТИ, уроч. 1. Сміливо прагнути до чого-небудь величного, нового; діяти сміливо, рішуче.

Літературний рід: лірика

Вид лірики: філософська

Жанр: ліричний вірш ( декларація митця)

Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; переконання в тому, що повести його зможе лише правда.

Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди долає перешкоди , але не зневіряється і вибирає духовну висоту.

 Віршовий розмір : ямб

Художні засоби: епітети ( буремний лет; високий вогонь; людські сліди; смертні хлані; людські дерзання; чорна порожнеча; шлях правдивий); метафори ( душа запрагла неба; душа держить путь на стовп); риторичне звертання ( я йду до тебе, добро і правдо віку); гіпербола ( крізь сотні сумнівів…, через сто зневір) ; алітерація звуків Р, С, Щ .

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Прогляньте відеоряд до  поезії В.Стуса «Господи, гніву пречистого».

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=6LMSanjSKPI

Паспорт ліричного твору

В.Стус «Господи, гніву пречистого…»

Вивчіть напам’ять вірш В. Стуса «Господи, гніву пречистого…» 

« повернутися