03.06.2020 Українська мова. Бібліотечна година
Бібліотечна година
«Дім без книги – день без сонця»
ДОБРИЙ ДЕНЬ, ШАНОВНІ УЧНІ!
Сьогоднішній захід ми присвятили мудрому другові людей. А хто цей друг, ви скажете, коли відгадаєте загадку Леоніда Глібова
Бачить – не бачить, чути – не чує.
Мовчки говорить, добре мудрує.
Часом захоче – правди навчає.
Іноді бреше, всіх звеселяє.
Люба розмова ,- будемо, діти,
З нею довіку жити – дружити.
Хто ж то такая в світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
Як не вгадали, стану в пригоді:
Річ коротенька - … , тай годі.
Правильно, ми будемо говорити про книгу.
Здавна люди прагнули до знань. Спочатку набуті знання передавались від покоління до покоління в усній формі. Але пам'ять людини має властивість забувати частину отриманої інформації. Отак наші предки змушені були вигадати письмо, а написане треба було теж якось зберігати, щоб його могли використати наступні покоління.
Так з’явилися книжки з папірусу. Писати на них було зручно, але через кілька років такі книжки ламалися та розсипалися.
Найпоширенішим матеріалом для написання книг у Київській Русі був берест – тонкий лист березової кори. Кістяними або мідними стрижнями наносили літери. Звичайно, такі книги швидко ламалися і розсипалися.
Нелегко жилося нашим ровесникам у давні часи. Не те що нам зараз: видали безкоштовно підручники на різні предмети – тільки вчись.
А чи відомо вам, що перші книги були не друковані, а рукописні. Найдавніша книга нашої літератури – «Повість временних літ», створювалась в ХІ – на початку ХІІ століття. Оригінал втрачено, збереглись лише пізні списки. Найвідоміший із них складений ченцем Києво – Печерського монастиря Нестором, який показує історію нашої держави до 1113 року.
Ще існували у Стародавній Русі й книги, які називались ізборники. До їх змісту входили статті та уривки з різних книг. Найвідоміший ізборник має назву «Ізборник Святослава». Названий він на честь князя Святослава Ярославовича (син Ярослава Мудрого), який у 1073 році замовив для себе цю книгу, яка вміщує матеріали дуже важливі для того часу.
У 1556 році в с. Двірці син протоієрея Василевича Михайло розпочав переклад та переписування Євангелія зі староболгарської мови. Закінчив переклад і переписування 1561року архімандрит Пересопницького монастиря на Рівненщині Григорій. Книга дістала назву «Пересопницьке Євангеліє», на якому тепер присягають Президенти України.
Це величезна книга в дерев’яній палітурці. Подекуди на ній залишилися шматочки зеленого оксамиту – колись він її огортав, мов святкове вбрання. Книга важить понад 9 кілограмів. Її прикрашають художні візерунки та оздоблення рослинними орнаментами.
Створювались такі книги надто довго і існували переважно в одному примірнику.
Засновниками книгодрукування в Росії та Україні був Іван Федоров
Довгий шлях пройшла книга, поки набула сучасного вигляду. Але в усі часи вона була потрібна людині як повітря, як світло.
