19.03.2021 Іван Драч - невтомний шукач нового змісту і нової форми в роезії. Переосмислення жанру балади. "Балада про соняшник" - поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічний образ соняшника, сонця. ТЛ: балада
Переглянути відео за посиланням https://youtu.be/sy_v5knlptQ
Аналіз поезії “ Балада про соняшник ” Іван Драч
Балада про соняшник
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Автор: Іван Драч
Назва: «Балада про соняшник»
Рід: ліро-епос
Жанр: модерна балада
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Рік написання: 1962 р.
Збірка: “Соняшник”
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Художні засоби:
Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення; сонце оранжеве;
Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…
Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?
Сюжет твору:
“Балада про соняшник” Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.
Особливості:
Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. Розширено просторові координати художнього світу. Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність
