01.04.2020 Леся Українка. Драма-феєрія "Лісова пісня". Фольклорно-міфологічна основа. ТЛ: неоромантизм, драма-феєрія
Переглянути презентацію за посиланням https://vseosvita.ua/library/prezentacia-lesa-ukrainka-lisova-pisna-165682.html
Опрацювати с.221-226.
Записати визначення понять "драма-феєрія" та "неоромантизм".
Виконати завдання1-3 с.227-228.
Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків.
Драми-феєрії виникли в Італії у 17 столітті. Пізніше, у 18-19 століттях, жанр феєрії було активно задіяно у європейському театральному, оперному мистецтві та балеті.
Особливості драми-феєрії:
- фантастично-казковий сюжет;
- дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
- відбуваються надзвичайні історії;
- театральний ефект з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія)
Найвідомішою феєрією в українській літературі є драма «Лісова пісня» Лесі Українки.
Неоромантизм — стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Зі «старим» романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.
Визначальні риси неоромантизму:
- неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякденна;
- герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;
- головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;
- зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план;
- неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;
- відмова від типізації, натомість застосування символізму.
